Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Пишу эта фигня в роли наркомана, друзья! Хе-хе, вы просто представьте, как я израсходовал все свои сбережения на закладки, на эту дьявольскую смесь, которая в один момент утаскивает тебя в небесную высь, а в другой - кидает в пропасть отчаяния. Честно говоря, я даже не помню, как я попал в этот ад наркотиков, но это уже не важно.
Вот решил я наширяться кодеином, ага. Купил я его у своего "друга" Димы в парке, где все эти наркоманы собираются. Он нашел меня на своей закладке, вон та девушка с татуировкой ему протянула. В общем, я заполз домой, несчастный, и даже не заметил, что уже весь потный и задыхаюсь от воздуха. Как же это всё-таки печально, когда жизнь сводится к тому, чтобы отвиснуть на спинке дедовского кресла, облизывая губы от предвкушения.
Ну да, давайте я вам расскажу еще историю о том, как я попался во время испарителя. Купил я его у своего "друга" Гоши, который обещал, что на этот раз это что-то потрясающее. Взял я этот заплесневелый пакетик и пошел в ванную. Представьте себе, я там весь наркоманский, сидел в грязной ванне, и пытался запустить эту дрянь в испаритель.
Но тут начинаются проблемы, да-да. У меня эфедринить начинает, думаю, от всего этого наркоманского говна, которым я наешься. Мозг начинает гудеть, а я пытаюсь разобраться, что ко всему этому еще и испаритель нифига не работает. В результате, я метаюсь в испарителе, раскладываю все его дрянь, чтобы понять, что ему нужно. Бля, все равно не понял, а потом пришли мои дорогие родители и увидели эту наркоманскую ебучую картину.
В общем, ну я вот такой, никому не нужный наркоман, который даже полотенцем в ванной подраться не смог. Это было мое последнее унижение. Ладно, закончу я свою историю здесь, не хочу на измене продолжать. Желаю вам спокойной ночи и наркотических кошмаров, пока!
